HOME  |  ABOUT US  |  FILMS  |  EXHIBITS  |  ARCHIVE  |  PUBLICATIONS  |  EDUCATIONindex.htmlhttp://livepage.apple.com/About_Us.htmlFilms.htmlExhibits-Internment.htmlArchive.htmlPublications.htmlEducation.htmlshapeimage_1_link_0shapeimage_1_link_1shapeimage_1_link_2shapeimage_1_link_3shapeimage_1_link_4shapeimage_1_link_5shapeimage_1_link_6shapeimage_1_link_7
 
excerpt from the Interview with DARIA GOSHULAK
ORAL HISTORY OF UKRAINIAN CANADA

The interviews can be accessed at the UCRDC. Please contact us at: office@ucrdc.org

GOSHULAK DARIA


Date and Place of Birth: Sep. 10, 1920 Rohatyn, Lviv obl. Ukaine


Date of Interview: Dec 4, 2021

Place of Interview: Toronto, Ontario

Interviewer: Mykola Swarnyk

Length of Interview: 45 min


(Excerpt):

Д.Ґ. То був 41-й і німці прийшли. Ми німців вітали і дуже тішилися. Боже, а вони – то німці.

Interviewer: Бо вони вас рятували від  більшовиків.

Д.Ґ. Так, а большевики мене – я пішла працювати і мене звільнили, бо я маю «соцпоходження» неправильне. А муж зачав троха зі мною романсувати, і кажуть, його кличуть, а він син коліяра, - то його кличуть і кажуть: - З ким ти ходиш? Ти мусиш її лишити, бо вона «неблагонадьожна». – І мене звільнили зараз зі стації колєйової, я там як бугальтер вже працювала.

Interviewer: Неймовірно!

Д.Ґ. і я пішла до другого такого, то си лишила, але не так дуже вболівала, пішла до іншої праці, сортувати яйця. Ну то я там була, сортувала і си пригадую, як нині, я була в туалеті, і чую радіо, що приходять німці. То є Польща і приходять німці. То я так до неба молилася в туалеті і тішилася, що приходять німці.

І ми дуже їх вітали. Вони дуже гарні були, і всьо в такому дуже гарно обмундировані, всьо таке військо гарне. Ну і раптом вони перейшли і пішли, а ми ту дальше жили. Ну і потім, так як я [пам’ятаю], в 43-м році побралися… ну і втікаємо.

В 44-м році, я в тяжу, втікаємо, я доїхала до Надвірної – ну і тре’ родити. І третого дня я встаю, сідаю на віз і їду, втікаю дальше на Словаччину. І так переживаю, бо дитина маленька. Ми приїхали до Надвірної і вночи в мене болі, і приходить в марти, 21 марта – сніги, темно, нема світла жадного. Є шпиталь, але нема нічо світла, темно. Я броджу, але мала повитуху таку, і вона зі мною йшла, і ми прийшли, і роди є. Ну і я, а каже, акушерка – вона не вміє родити, до такої помічниці каже, - йди клич лікаря. А я як вчула що лікар має прийти, то як потиснула – і все вийшло. (Сміються). Я все си дивила на монахиню і казала; - а висів образ, а я кажу: - Мати Божа, чого я не монахиня – я би не родила!